DFI Online Magazine--Senior Edition

5 червня 2001 року я та моя подружка поїхали до Тунісу та були там цілих 10 днів. Ми жили в готелі “Брустен”. Ми відвідали міста Хамма та Набуель, які були особливо цікаві. Ми бачили місто Муслім, рибацьку пристань і океан.

Туніс – це країна, яка знаходиться на півночі Африки. Добре відомо, що в 19 столітті Туніс був колонією Франції. Через деякий час люди захотіли вільної країни. Завдяки своєму великому ентузіазму вони досягли своєї мети в 20-му столітті. Тепер це республіка, яку очолює президент. Ми відвідали Набуель, де знаходяться дуже багато пам’ятників, а також це найбільше місто, де роблять вручну сувеніри, килими та багато інших речей.

Ми з подружкою відвідали школу для глухих дітей та дорослих в Набуелі. Ми зустріли директора школи, міссіс Саад Хаміда та інших викладачів. Вона вчилася в університеті у Франції. Після вивчення того як вчаться глухі діти у школах вона почала розвивати систему усного навчання (використовуючи розмови, читання по губах, а не мову знаків). Близько 50-60 дітей та дорослих відвідують школу. Там вони вивчають як навчитися читати арабську мову, але майже не використовують при цьому мову знаків. Я подарував їм кілька подарунків, і дітям вони дуже сподобалися.

Я вважаю що це досить погано, що вони майже не знають мову знаків. Мені шкода їх. Я думаю, я переконаний, що всім викладачам потрібна краща система викладання для інвалідів. Я знаю що Асоціація глухих Тунісу не має сьогодні змоги підтримувати проекти щодо мови знаків. Я щиро хочу підтримати глухих дітей Тунісу.

Ще одна історія з Англії.

Близько 9000 глухих британців вийшли на демонстрацію.

8 липня 2001р. 9000 глухих людей вишли на вулиці на демонстрацію для визнання владою Британської мови знаків. Велика процесія глухих людей пройшли через центр Лондона біля станції Вікторія, Великого Бена та Вестмінстерського Аббатства. Вони зупинилися на Трафальгарській площі та протестували. Шановний містер Речіл Бестінер, що працює редактором телевізійної програми для глухих в Англії “See Hear” (“Дивись та почуй”), був там. Він проінформував, що близько 300 листів було надіслано до членів Британського Парламенту. Кілька депутатів відповіли. Але протягом демострації жоден з них не з’явився. Британська Асоціація глухих та Федерація глухих людей старанно готували цей проект цілий рік. Протягом цього року вони організували збір близько 51000 підписів за легальне визнання Британської мови знаків. Вони надіслали свої петиції до британського прем’єрміністра містера Тоні Блера.

Я відчуваю, що британці добре розуміють свою мету. Це важливі речі, тому що це важливо для їх майбутнього. Можливо депутати приймуть до уваги їхні пропозиції. Я добре знаю що Британська Асоціація глухих в Англії складається з добровольців, які працюють дуже важко.