Як там ви усі поживаєте? Сподіваюсь, що у вас, як і в мене в Ґані, все гаразд. Розповім вам трохи про себе.

 

Я дуже вдячний за те, що мені вдалось отримати вашу адресу від товариша. Я дуже зацікавився міжнародною організацією "Друзі Глухих", тому й пишу вам сьогодні цього листа. Хай благословен буде Господь за великі діяння, що Він сотворив! Хочу скористатись нагодою, щоб розповісти про себе.

 

Мене звати Ерік Адзобі, я - двадцятидвохрічний глухий юнак. Я походжу з містечка, що у районі Вольта республіки Ґана. В середній технічній школі для глухих я закінчив чотирирічну програму з будівництва. Я - єдина глуха дитина в моїй сім'ї.  Я - глухий на обидва вуха, і говорити можу дуже мало. За допомогою слухального пристрою, я можу чути такі звуки, як музику, крик, співи, тощо.

 

Хочу розповісти вам, що в Ґані немає спеціальних коледжів або університетів для глухих. Був би вельми вдячний, якби ви прийняли мене в коло своїх добрих друзів. Сподіваюсь, що ви подумаєте й погодитесь. Важко жити, не маючи ніякої роботи, щоб підтримувати себе. Мої батьки вже дуже старі, і їм важко забезпечувати мої потреби.

 

Хочу подружитись з вами. Сподіваюсь, що у вас все гаразд. Радий познайомитись з вами. На цьому буду закінчувати свого листа. Бувайте! Я дуже люблю всіх глухих людей. Щиро дякую за те, що прочитали мого листа. Нехай Господь благословить вас! Буду щасливий отримати звістку від вас.

 

Щиро ваш,

Ерік Адзобі

ҐАНА