Інститут Для Глухих Отця Андевега ЛІВАН

   

У нас усе гаразд, і наша робота йде по плану. Як вам відомо, у Лівані зараз склалася критична ситуація. Та всі ми віримо у краще майбутнє.

Цього року до нас поступили 77 дітей з усіх куточків Лівану. Наші студенти – вихідці з усіх соціальніх верств, і являють собою суміш Ліванського суспільства. У даний час у нас повний будинок дітей, що повернулися до школи після війни у Лівані. Вони вже розпочали своє навчання і життя за звичним розкладом.

Ми радіємо доброму рокові та успіхам наших учнів у їх навчанні, які приносять нам суцільне задоволення.

Протягом нещодавної війни ми доклали великих зусиль, щоб зібрати якомога більше інформації про безпеку та стан життя наших глухих дітей у Лівані. Наші діти знаходяться у доброму фізичному стані, але емоційний та психологічний вплив нещодавних подій даються взнаки.

Ми раді, що у них все було гаразд, поки вони перебували зі своїми сім´ями. Переважна частина цих сімей були змушені покинути рідні місця заради безпеки і довгий час жити у таборах для переміщених, головним чином у долині Бекаа. Там їх розміщували у державних школах, церквах та на стадіонах. Вони пережили й вижили у надзвичайно важких умовах, оточені жорстокістю, ворожнечею, та страждаючи від частих бомбардувань.

Ми зараз занепокоєні головним чином психологічним впливом пережитого та тим, як ця руйнівна війна позначиться на житті цих дітей, чиї основні права на життя та захист були грубо порушені. Тепер вони самі пережили те, про що їм розповідали батьки, згадуючи попередні війни у цій країні.  

Війна почалася в період літніх канікул, руйнуючи усі мрії, виплекані дітьми наприкінці учбового року. Їм довелося пережити і стати свідками брутальності та руйнації. І все ж таки, вони сподіваються на краще майбутнє.

Впродовж цієї війни домівки деяких наших дітей були пошкоджені, зруйновані, чи стали небезпечними для проживання через бомби, що впали на них, але не розірвалися.

Більшість наших переміщених дітей вже повернулися у рідні селища. Соціально-економічний стан батьків більшості наших вихованців жахливий. Їхні батьки залишилися без роботи та у великій скруті. Вони ледве животіють. Навіть задоволення найнеобхідніших потреб сім´ї стало для них щоденною боротьбою за виживання. Ці сім´ї потребують їжі та елементарних речей.

Як завжди, саме діти найбільше потерпіли від війни, і продовжують страждати від її результатів сьогодні. Більше 40% убитих у Ливані склали саме діти. За 33 дні бомбардувань без домівок залишилися більше 400 000 дітей.

З іншого боку, школа не постраждала. Ми не втратили жодного нашого автобуса чи приміщення. Хоч повітряні атаки проходили близько від нас, та в основному вони зачепили південну частину Бейруту.

Не дивлячись на війну, у нас був надзвичайно вдалий учбовий рік. Двоє з наших вихованців подали заяви на офіційні іспити Бревета і склали їх добре.

Сьогодні ми робимо все можливе, щоб добре подбати про дітей в нашому Інституті. Мрії і надії наших дітей тепер надовго пропали. Наслідки цієї війни будуть відчутні ще довгий час. Усе ж таки ми дуже переживаємо про їх майбутнє.

“Я вірю, что життя повернеться до Ливану. Наші птахи знову повернуться додому”, - сказав Аббас Арнаут, дев´ятирічний глухий студент Інституту ФАІД (FAID). На нього чекає непевне майбутнє, та він має мужність мріяти.